фіал

-а, ч.

1) У Стародавній Греції – широка плоска чаша з тонкими стінками й злегка загнутими всередину вінцями.

2) заст., поет. Келих.

3) У готичній архітектурі – декоративне вінчання пінаклей, щипців, контр-форсів у вигляді піраміди, фігурного шпиля та ін.